Серце в колоні
Серце Шопена у Святому Хресті
Серце Шопена спочиває в колоні костелу Святого Хреста у Варшаві: як його сестра привезла його додому, як воно пережило війну і що можна побачити сьогодні.
Забронювати місце на концерт ↗Швидка відповідь
Серце Шопена зберігається в колоні з лівого боку верхнього костелу Святого Хреста на Краківському Передмісті у Варшаві. Його сестра Людвіка привезла його з Парижа до Польщі 1850 року. Під час Другої світової війни його переховували, а 17 жовтня 1945 року повернули до відбудованого костелу. Його тіло поховано на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.
Що в колоні
У верхній церкві костелу Святого Хреста в одну з колон вмуровано урну із серцем Фридерика Шопена. Каталог Інституту Шопена вказує, що вона міститься в лівій колоні верхньої церкви. Місце позначене таблицею. Шопен помер у Парижі 17 жовтня 1849 року і був похований на цвинтарі Пер-Лашез, але він заповів, щоб його серце повернулося на батьківщину, до Польщі. Каталог Інституту Шопена додає, що серце було перенесено на теперішнє місце у 1880 році.
Як серце потрапило до Варшави
Після розтину в Парижі серце законсервували в спирті, ймовірно коньяку, і запечатали в кришталевій посудині. Його старша сестра Людвіка Єнджеєвич перевезла його до Польщі на початку 1850 року, ховаючи під одягом на кордонах. Спочатку воно зберігалося в її варшавському домі, а згодом було перенесено до костелу Святого Хреста. Джерела розходяться щодо років наступних етапів, тому щодо колони цей путівник цитує каталог Інституту Шопена.
Чому серце повернулося додому
Шопен жив у Парижі з 1831 року і ніколи не повертався до Польщі. Він помер там 17 жовтня 1849 року у віці 39 років і був похований на цвинтарі Пер-Лашез. Він заповів, щоб його серце повернули на батьківщину, і його сестра Людвіка перевезла його назад. Серце в колоні — це тривкий зв'язок між композитором, який жив за кордоном, і містом, яке він залишив.
Костел
Костел Святого Хреста — бароковий храм на Краківському Передмісті, навпроти Варшавського університету. Його головну будівлю зведено наприкінці XVII століття, а дві вежі додав Юзеф Фонтана в першій половині XVIII. Сьогодні це базиліка, якою опікується Конгрегація місіонерів, і у 1994 році її визнано історичною пам'яткою Польщі. Фасад було оновлено Якубом Фонтаною у 1756 році.
Роки війни
Під час Варшавського повстання 1944 року німці 6 вересня підірвали міни в костелі, зруйнувавши фасад, склепіння та головний вівтар, а в січні 1945 року вони підірвали костел. Серце було вивезено з костелу під час війни, і єпископ Антоні Шляговський зберігав його в Мілянувку. 17 жовтня 1945 року, у річницю смерті Шопена, його повернули до відбудованого костелу у Варшаві.
Відбудова та огляд 2014 року
Костел було відбудовано у спрощеній формі між 1945 і 1953 роками, а його головний вівтар реконструювали пізніше. У квітні 2014 року представники костелу, науковці та представники Інституту Шопена взяли урну з колони для візуального огляду й виявили, що серце неушкоджене. Урну не відкривали. Експерти рекомендували провести наступний огляд приблизно через п'ятдесят років.
Відвідування
Колона розташована у верхньому костелі, який є діючим місцем богослужіння, тому говоріть тихо та перевіряйте власні сторінки костелу щодо графіку відкриття та будь-яких правил відвідування. Костел розташований поруч із флігелем палацу Красинських, де жив Шопен. Це чудово поєднується з вечірнім концертом у Старому місті.
Кому це не підходить
Відвідування колони не для тих, хто хоче експозицію з інформаційними панелями та експонатами; це тихе місце в костелі. Якщо вам потрібні рукописи та листи композитора, краще зупинитися в Музеї Шопена. А якщо ви з будь-якої причини не можете зайти до костелу, ця історія все одно добре читається сама по собі в цьому путівнику.
Поширені запитання
Де серце Шопена?
У колоні з лівого боку верхнього костелу в костелі Святого Хреста на Краківському Передмісті у Варшаві.
Де поховано решту тіла Шопена?
На цвинтарі Пер-Лашез у Парижі, де його поховали після смерті 17 жовтня 1849 року.
Хто привіз серце до Польщі?
Його сестра Людвіка Єнджеєвич привезла його з Франції на початку 1850 року.
Джерела